Довкола народження дитини людство створило безліч ритуалів, обрядодійств та символів, які були спрямовані в першу чергу на захист Новонародженого.
Етнографічні джерела свідчать, що як в Україні, так і на теренах зах.Європи, зокрема у південній Німеччині, щойно народжене Дитя загортали у батькову чи материну сорочку, яка мала магічну силу захисту від усього злого.
Як довго Маля було заповите у цю сорочку свідчень не має, але наступним етапом посвячення Немовляти у новий світ були Хрестини. І це треба було зробити якнайшвидше після народження, бо тільки цей ритуал надавав певності у отриманні Божої опіки над Дитям.
В середині 19 ст. "хрестильна сорочка" стає святковим атрибутом в обряді Хрестин у західній Європі. Чи в цьому довгому до долу платті є відгомін захисної сорочки від батьків - не відомо, але виглядає логічним.
Прекрасною традицією з появою "хрестильної сорочки" на Заході стало вишивання імені Дитини та дати Хрестин на сорочечці.
Вона зберігалася у скрині і передавалась кожному Новонародженому в родині і заповнювалась новими іменами та датами, як дерево життя.
Коли мені довелось тримати таку сорочечку в руках у мене щемливо стискалось серце від вдячності перед людьми та націями, які так ревно зберігають і передають далі у спадок духовні цінності своїх поколінь.
Наша традиція довкола обряду Хрестин як і багато інших не мали щастя підтримуватись та природньо трасформуватись, деякі з них надовго завмерли, а інші пішли у небуття.
Та життя не стоїть на місці і багато чого повертається у нових формах або запозичується і набуває своїх національних ознак.
Як вишивка хрестиком, або мода на корсети, які у нас витворили невід"ємну частину національного одягу - керсетку, ґорсет і т.д. Так і з "хрестильною сорочкою".
Вона входить у моду, переважно, як сліпе копіювання, без ознак особистого і часто з поганим смаком.
Як альтернативу всім цим ново- віянням Аденчик-Баденчик створив "Захисні сорочечки", про історію яких ми розповідаємо і наповнюючи елементами традиційної української вишивки - "одомашнюємо". Чи потрібно нам запозичувати традицію вишивання імен та дат - сказати точно не можу.
Хоча, як традиція збереження пам"яті поколінь, як скарбу, що дістається зі скрині - вона прекрасна! Можливо і ми б прийшли до цього, якби наша історія розвивалась по-іншому.
Comments